На урок 05.04.21

 10 клас

Олександр Олесь. "Чари ночі", "О слово рідне!.."

Олександр Олесь (Олександр Іванович Кандиба) «Чари ночі» (1904)

Ідейно-художній аналіз вірша

Літературний рід	Лірика
Вид лірики	Інтимна лірика
Жанр	Романс
Напрям	Неоромантизм
Провідний мотив	Краса життя та краса кохання – над усе.
Ідея	Заклик читача влити «струмінь власної душі» у «шумляче море» краси весняної природи, до дна випити чашу щастя молодості й кохання.
Головна думка	Лови летючу мить життя! Чаруйсь, хмілій, впивайся І серед мрій і забуття В розкошах закохайся.
Контраст у поезії	Життя — єдина мить,          Для смерті ж — вічність ціла.
Художня паралель у творі	Людина – природа: Сміються, плачуть солов’ї  І б’ють піснями в груди:     «Цілуй, цілуй, цілуй її:        Знов молодість не буде!»
Життєва філософія у вірші	Цінуй молодість — весну свого життя, не марнуй її можливостей і потенційно щасливих днів, «лови летючу мить життя».
«Енергія» поезії	Злитість природи й людини в прагненні жити, кохати, бути щасливими.
Наскрізні мотиви	Молодості, життя, щастя
Образність поезії	Весна, солов’ї, пісні, верби, квітки
Асоціативність  у творі	Весна — пора кохання. Одухотворена природа представлена образами: «Поглянь, уся земля тремтить В палких обіймах ночі…»
Художня організація поезії	Паралелізм – відчуття гармонії й рівноваги між людиною й довкіллям: Поглянь, уся земля тремтить          В палких обіймах ночі,       Лист квітці рвійно шелестить,       Траві струмок воркоче.
Ліричний герой	Ліричний герой сповнений любові, ніжності, життєвої сили, щастя, радості. Природа «промовляє» до нього: у солов’їному співі «оприявнюється» монолог-звернення до ліричного героя. Це звернення передусім до молодої людини:  «Цілуй, цілуй, цілуй її —   Знов молодість не буде».

 

Аналіз поезії Олександра Олеся «О слово рідне! Орле скутий"

Паспорт твору

Історія написання:

Вірш «О слово рідне! Орле скутий!» — пристрасний гімн рідному слову. Поет прославляє народ, який зберіг рідну мову в страшну годину, «коли він сам стоять не міг». Слово в поезії О. Олеся може бути мечем і сонцем. Слово — це душа народу і її, душу, можна зберегти, тільки зберігши мову. Вірш «О слово рідне! Орле скутий!»

Рік написання: 1907.

Збірка: «З журбою радість обнялась».

Напрям: модернізм.

Течія: символізм.

Тема: любов до рідної мови і заклик до її збереження.

Ідея: рідне слово має стати духовною зброєю народу.

Тематична приналежність (вид лірики): патріотичнаа лірика.

Жанр: вірш-медитація.

Провідний мотив: щире захоплення рідним словом; гнівне картання тих, хто його нищить і зневажає; заклик любити й берегти рідне слово.

 Художні засоби:

епітети: співочий грім, шов­ковий спів, левій рев Дніпра.

Стилістичні фігури:

риторични вигуки й звертаннями: О слово рідне! Орле скутий!.., 

пейзажні порівняння: шум дерев, музика зір блакитнооких, шовковий спів степів широких, 

метафорични міфологічно-біблійна символіка: дощами судними,

анафора: О слово! підсилює патетичність звучання, надає поезії урочистості, динамізму й мелодійної завершеності.

Образи: людей: ліричний герой — людина-патріот, яка любить рідну мову й займає активну громадянську позицію; діти — українці, які відцуралися рідного слова; чужинці; природи: орел, дерева, зорі, Дніпро, сонце, дощі; предметів і явищ: слово; шум, музика, спів, рев, меч.

Символічні образи: скутий орел (символ великої сили й свободи, яка неприродно скута); сонце (символ нового життя); судні дощі (символ покари за гріх безпам’ятства); меч (символ сили слова).