Блог Сидоренко Ірини Володимирівни, учителя української мови та літератури
вівторок, 18 січня 2022 р.
На урок 19.01.22
Тема: Фразеологія власне українського походження. Фразеологізми з античної міфології.
Ряст вважають провісником весни. Щойно він з'являвся з-під снігу – люди поспішали на узлісся і босоніж пританцьовували зі словами: "Топчу, топчу ряст. Дай, Боже, того року діждати і ряст потоптати!". Це означало, що людина, яка доторкнеться до живої природи, набереться життєвої сили, щоб дожити до наступної весни. Зараз обряд відійшов у минуле, а от фразеологізм й далі "живе" в народі.
Упродовж літа буває декілька буряних ночей з градом, зливою і грозою. Злива інколи настільки сильна, що виганяє горобців зі схову, і вони літають усю ніч, жалібно цвірінькаючи. Тому такі ночі називають горобиними. За народними уявленнями, в цей час нечиста сила справляє весілля. Тоді в небі лунає грім та вдаряють блискавиці: то Бог воює з нечестивцями. Різне птаство не знаходить собі місця, кричить і від страху ховається ближче до землі; несамовито реве худоба, стає страшно і людині, а тому запалюють страсні свічки. У деяких місцевостях вважали, що існує три такі ночі: перша — коли цвіте горобина, друга — коли починають цвісти ягоди, третя — коли ці ягоди зовсім достигають.
Горобців у народі також пов’язують із нечистою силою. Поширеним було повір’я, буцімто восени буває одна дуже бурхлива ніч, з громами і блискавками, коли злий дух збирає всіх горобців, насипає їх повні чвертки, тільки згортаючи долонею гірку: що в чвертці, то забирає собі, а що згорнуто, те лишається і плодиться далі. Справді, після таких ночей горобців стає менше.
Фразеологізм «горобина ніч» іноді вживають у значенні: несподівані події, які можуть привести до непередбачуваних результатів; бурхливе з’ясування стосунків.
В Україні здавна існував культ печі. І не тільки тому, що в ній варили їжу, пекли хліб, сушили збіжжя, на ній спали, лікували застуди тощо. Піч була покровителькою і членом родини. Її вважали символом материнського начала, непорушності сім’ї, неперервності життя, рідної хати. Тому піч була священним місцем, де жінка мала народжувати дитину. Категорично заборонялося плювати в палаючий вогонь, лаятись біля печі. Вона була оберегом від нечисті. У ній випікали святиню — весільний коровай. З великою пошаною наречена вклонялася передньому куту хати, порогу і печі, а потім уже іконам.
Відомий обряд, коли засватана дівчина колупала піч. Деякі дослідники вважають, що в такий спосіб вона виконувала символічний акт: під нігті потрапляли часточки батьківського домашнього тепла, які дівчина хотіла взяти в дім нареченого.
Отже, колупати піч означає висловлювати бажання вийти заміж за того, хто просить руки.
Ось дуже цікавий експонат. Це дамоклів меч. Саме завдяки цьому мечу і виник такий фразеологізм, як «дамоклів меч». Значення фразеологізму таке – нависла небезпека. Цей вислів виник з давньогрецької міфології, який розповідав Цицерон в творах «Тускуланські бесіди». Дамокл – один з наближених сиракузького тирана Діонісія Старшого (432 – 367 рр. до н. е.) став заздрісно говорити про нього, як про найщасливішого із людей. Діонісій, щоб провчити заздрісника посадив його на своє місто. Під час балу Дамокл побачив, що над його головою висить на кінській волосині меч. Діонісій пояснив, що це – емблема тих небезпек, які йому, як володарю, постійно погрожують, не дивлячись на життя, яке всім здається щасливим.
АВГІЄВІ СТАЙНІ
В античній міфології є така дуже цікава розповідь про Геракла і Авгієві стайні. Колись Геракл домовився з Авгієм, що за один день очистить двір для худоби і за це отримав би десяту частину худоби Авгія. Авгій не повірив, що він за один день зробить усе і погодився. Геракл зламав з двох протилежних боків стіну, яка оточувала двір для худоби і відвів в нього воду двох річок, Алфея і Пенея. Вода з цих річок очистила гній, а Геракл знову склав стіни.Таким чином, зробивши своє діло, Геракл попросив винагороду, але гордий цар Авгій відмовився її віддавати. І довелось йому повернутися ні з чим в Тіринф. Через декілька років, Геракл помстився Авгію, вбивши його смертоносною стрілою. Саме завдяки цій легенді і виник фразеологізм «авгієві стайні», що означає дуже важку роботу (непосильну).
ТАНТАЛОВІ МУКИ
А ось на картины – фігура царя Тантала. Гадаю, вам відомий такий фразеологізм, як «танталові муки». А походження цього вислову – давньогрецьке. Тантал в давньогрецькій міфології – лідійський або фрідійський цар, який був приречений на вічні муки. За легендою Тантала за образу богів було суворо покарано: скинутий в Тартар, він повинен був вічно відчувати нестерпну спрагу та голод, хоча він стояв по горло в воді і над ним нависали гілки з соковитими плодами. А значення даного фразеологізму – безперервні муки.
Тестування на Всеосвіті https://vseosvita.ua/test/start/vzr670
Підписатися на:
Дописи (Atom)