10 клас
М. К.
Вороний «Інфанта» (1922)
Літературний паспорт твору
|
Поетичний цикл |
«Лілеї й рубін» (1907 – 1922) «Інфанта» - «Накидано 1907 р.— викінчено 1922 р.». |
|
Літературний рід |
Лірика |
|
Вид лірики |
Інтимна |
|
Напрям |
Модернізм |
|
Течія |
Символізм |
|
Жанр |
Ліричний вірш |
|
Тема |
…величною інфантою Ви поуз мене перейшли… |
|
Провідний мотив |
Захоплення красою жінки |
|
Ідея |
Захоплення поета ідеалізованим образом вічної краси |
|
Головна думка |
І я схилився упокорено, Діткнутий лезом двох мечей… |
|
Основний прийом
поезії |
Прийом сну («Різьблю свій сон…»). Відтворення в уяві рис ідеального
жіночого образу та навіяних ним вражень. |
|
Деталі реальної
зустрічі у вірші |
Осінній вечір і жіночий силует на «туманному обрії». Жінка постає немов загадкова й велична інфанта
(принцеса), а «дух сполоханий» і серце ліричного героя відгукуються на жіночу
красу почуттям «побожної хвали» |
|
Авторська позиція |
Античний крилатий вислів «Vita brévis, ars lónga», що перекладається як
«Життя коротке, мистецтво вічне». У поезії революційні перетворення втрачають
свій пріоритет і поступаються вічній красі. |
|
Символи в поезії |
Античний символічний образ: Венера кинула алмаз… (богиня краси, кохання
(римська міфологія)). Інфанта (принцеса) – образ жінки, краси, благородства,
жіночності. |
|
Образ інфанти |
Цитатна характеристика: 1)
Ви йшли, як сон,
як міф укоханий Що виринає з тьми століть. . 2)
Коли величною
інфантою Ви поуз мене перейшли. 3)
Ви усміхнулись
яснозоряно Холодним полиском очей… Постскриптум:
у жіночому образі поєдналися краса й недоступність ідеалу. |
|
Образ ліричного
героя |
Герой відчуває захват і схиляння перед красою («Освячений, в солодкій
муці я Був по той бік добра і зла…»), і навіть революція в момент піднесеного
переживання краси здається йому чимось другорядним та несуттєвим. Цитатна характеристика: 1)
Вітали вас — мій
дух сполоханий, Рум’яне сяйво і блакить. 2)
Бриніли в серці
домінантою Чуття побожної хвали… 3)
І я схилився
упокорено, Діткнутий лезом двох мечей. 4)
Освячений, в
солодкій муці я Був по той бік добра і зла… |
|
Художня деталь
кольору |
Синя далечінь, чорна сельветка, попелястий жаль, червона заграва |
|
Художня деталь
звуків |
Акордами проміннострунними День хвилював і тихо гас. Над килимами вогнелунними Венера кинула алмаз. |
|
Неологізми в
поезії |
Акордами проміннострунними, килимами вогнелунними, завивало мрійнотканне, усміхнулись яснозоряно. |
|
Художній контраст |
Легкість, інтим, краса, акварель, звук - революція в червоній заграві |
|
Художні тропи |
Епітети: танками прозорими, синя далечінь. Персоніфікація: день хвилював, дрімала далечінь. Метафора: стелився жаль, день гас. Порівняння: ви йшли, як сон, як міф укоханий. Синекдоха: ви усміхнулись яснозоряно холодним полиском очей. Метонімія: а наді мною Революція в червоній заграві пливла та ін. |