10 клас
М. К.
Вороний «Інфанта» (1922)
Літературний паспорт твору
| Поетичний цикл | «Лілеї й рубін» (1907 – 1922)  «Інфанта» - «Накидано 1907 р.— викінчено 1922 р.». | 
| Літературний рід | Лірика  | 
| Вид лірики | Інтимна  | 
| Напрям | Модернізм  | 
| Течія  | Символізм  | 
| Жанр  | Ліричний вірш | 
| Тема  | …величною інфантою         Ви поуз мене перейшли… | 
| Провідний мотив | Захоплення красою жінки | 
| Ідея  | Захоплення поета ідеалізованим образом вічної краси | 
| Головна думка | І я схилився упокорено,       Діткнутий лезом двох мечей… | 
| Основний прийом
  поезії | Прийом сну («Різьблю свій сон…»). Відтворення в уяві рис ідеального
  жіночого образу та навіяних ним вражень. | 
| Деталі реальної
  зустрічі у вірші | Осінній вечір і жіночий силует на «туманному обрії». Жінка постає немов загадкова й велична інфанта
  (принцеса), а «дух сполоханий» і серце ліричного героя відгукуються на жіночу
  красу почуттям «побожної хвали» | 
| Авторська позиція | Античний крилатий вислів «Vita brévis, ars lónga», що перекладається як
  «Життя коротке, мистецтво вічне». У поезії революційні перетворення втрачають
  свій пріоритет і поступаються вічній красі. | 
| Символи в поезії | Античний символічний образ: Венера кинула алмаз… (богиня краси, кохання
  (римська міфологія)). Інфанта (принцеса) – образ жінки, краси, благородства,
  жіночності.  | 
| Образ інфанти | Цитатна характеристика: 1)     
  Ви йшли, як сон,
  як міф укоханий             Що виринає з тьми століть.            . 2)     
  Коли величною
  інфантою   Ви поуз мене перейшли. 3)     
  Ви усміхнулись
  яснозоряно            Холодним полиском очей…    Постскриптум:
  у жіночому образі поєдналися краса й недоступність ідеалу. | 
| Образ ліричного
  героя | Герой відчуває захват і схиляння перед красою («Освячений, в солодкій
  муці я Був по той бік добра і зла…»), і навіть революція в момент піднесеного
  переживання краси здається йому чимось другорядним та несуттєвим. Цитатна характеристика:  1)     
  Вітали вас — мій
  дух сполоханий, Рум’яне сяйво і блакить. 2)     
  Бриніли в серці
  домінантою           Чуття побожної хвали… 3)     
  І я схилився
  упокорено,       Діткнутий лезом двох мечей. 4)     
  Освячений, в
  солодкій муці я         Був по той бік добра і зла… | 
| Художня деталь
  кольору | Синя далечінь, чорна сельветка, попелястий жаль, червона заграва | 
| Художня деталь
  звуків  | Акордами проміннострунними      День хвилював і тихо гас.   Над килимами вогнелунними        Венера кинула алмаз. | 
| Неологізми в
  поезії | Акордами проміннострунними, килимами вогнелунними, завивало мрійнотканне,  усміхнулись яснозоряно.                | 
| Художній контраст | Легкість, інтим, краса, акварель, звук - революція в червоній заграві | 
| Художні тропи | Епітети: танками прозорими, синя далечінь. Персоніфікація: день хвилював, дрімала далечінь. Метафора: стелився жаль, день гас. Порівняння: ви йшли, як сон, як міф укоханий. Синекдоха: ви усміхнулись яснозоряно    холодним полиском очей. Метонімія: а наді мною Революція             в червоній заграві пливла та ін.  | 
 
Немає коментарів:
Дописати коментар