Тема: Поетика імпресіонізму в повісті «Тіні забутих предків»:«Весь світ був як казка повна чудес, таємнича, цікава й страшна» (М. Коцюбинський). Краса рідної землі, гармонія людини і природи. Поєднання фантастичного та реального у творі.
Блог Сидоренко Ірини Володимирівни, учителя української мови та літератури
понеділок, 17 січня 2022 р.
На урок 18.01.22
Готуємося до ДПА.
Самодиктант
Рідний край
(У)вечері сидів я на дубовій
колоді на сволок зрізаній у садочку і д(и,е)вився на небо. Воно ясне чисте й
здається близенько(близенько). Зорі (не)наче золоті бджоли на тугій вощині неба
навіть ворушать лапками. Бабуся казала що ці зорі душі лю(ц,дс)ькі. І хоч я знаю що це (не) так
але хочеться думати що так. Хочеться що(б) було (по)бабусиному. Вона бачила
небо таким (у)весь вік і так думала й думає про нього й зараз. А я либонь
(у)перше отако побачив небо. Там в стороні (о)(пів)нічній небо оксамитове.
Під тим оксамитом я народився..
Отже це моє небо. Либонь чи не воно розм'якшує наші душі. Слухав
як далеко на л(и,е)ваді співають дівчата. Пісня ледве мріє в мороці ночі вона
наче чар. Летить на (не)зримих крилах пролітає крізь тебе залишається в тобі.
Думав що й пісня наша також м'яка і сумовита.
Мабу(т,д)ь ніде в світі (не)має більше таких пісень і вже тільки (за)ради них
варто народитися в цьому краї.
Я слухав рідну пісню рідну мову й
вона лилася наче річний струмок у якому перепл(е,и)лись запахи калини ч(и,е)брецю
лепехи. Я пив рідну мову як п'є спраглий подорожній
воду із струмка.
( За
Ю.Мушкетиком )
Підписатися на:
Дописи (Atom)