«Пісні
про шандаря».
Ой пити би горівочку, ой пити би, пити,
Ой прийшлося шандареві з Делятина іти.
Ой положу на віконце горохову гранку,
Прийшов шандар з Делятина, бо має коханку.
Ой піп іде до церковці та на службу Божу,
А шандар ся відзиває: — Та я вам поможу!
Ой піп службу відправляє та людей жегнає,
А шандар си став на хори, Апостол читає.
Ой люди ся проступили та стали у кутки,
А він любку за ручечку, повів через сутки:
— Ой ходімо, моя мила, та на торговицю
Та будемо попивати мед та й сливовицю.
Ой як прийшов Николайко до своєї хати,
Ані ключів, ані жінки нема коло хати.
А він пішов до сусідів, зачав ся питати:
— Чи нема тут мої жінки? Нема коло хати.
— Вони його притримують: — Просимо сідати.
Він зняв шапку, поклонився: — Йду далі шукати!
Ой іди ж ти, Николайку, та на торговицю,
Ой там жінка із шандарем п'є мед, сливовицю!
Ой дивиться Николайко крізь оболоночки,
Жінка лежит розібрана, гола, без сорочки.
Взяв сокиру в шинкарочки, розрубав дверії,
Забрав речі жандармськії до фільватерії.
Ой почали за Николов у погоню бічи,
Завернули Николая: — Неси назад річи!
У покою піп Николу на смерть сповідає,
А у другім його жінка рученьки ламає:
— Любі мої єгомостю, щось маю казати,
Чи мож' мене із шандарем вкупі поховати?
Чи мож' мене із шандарем вкупі головами,
Щоби була розмовочка й на тім світі з нами?
— Ой молода молодице, не мож' то зробити:
Уже шандар тиждень гниє, ти ще будеш жити!
Словничок незнайомих слів
Шандар – жандарм.
Делятин – селище міського типу Надвірнянського
району Івано-Франківської області, на Гуцульщині.
Гранка – грань.
Торговиця – місце, де відбувається
торгівля; базар.
Сливовиця – слив’янка.
Єгомость – піп, тобто його милість, так
називали попів у Галичині.