Переходь на українську

Усний твір-опис місцевості на основі особистих спостережень і вражень у художньому стилі 

ПАМ’ЯТКА

Як працювати над твором-описом місцевості в художньому стилі

1. Вдало дібрати фактичний матеріал (виділіть об’єкти, що складають основу опису місцевості) і підготувати план майбутнього твору.

2. Дібрати яскравий заголовок, що виражав би основну думку висловлювання.

3. Дотримуватися вимог художнього стилю (доречно використовувати художні засоби - епітети, метафори, порівняння — задля увиразнення мовлення).

4. Використовувати слова і словосполучення на позначення місця розташування об’єктів опису місцевості, як-от: прямо перед нами, неподалік, поруч, у центрі, у далині, трохи далі та ін.

5. Передати власне ставлення до місцевості, що описується (захоплення, замилування, здивування тощо).

6. Дотримуватися орфографічних, пунктуаційних, лексичних, граматичних та стилістичних норм.

План твору-опису вулиці  

1. Назва вулиці та короткі відомості про її виникнення.

2. Рельєф і забудова вулиці:

1) розміри та структура;

2) рослинність та зовнішній стан;

3) цікаві будинки та заклади, що розташовані на ній;

4) власний будинок.

3. Особисте ставлення до рідної вулиці.

                                                      ЗРАЗОК

ВУЛИЦЯ МОГО ДИТИНСТВА

У кожної людини є найдорожчі місця в житті. Для мене — це вулиця, на якій я виросла. Зараз живу далеко звідти, але завжди пам’ятаю про неї і повертаюся туди.

Це маленька затишна зелена вулиця носить назву «Соборна». Духмяні грона білих акацій, п’янкий аромат жовтих лип, пухнастий цвіт струнких тополь, чарівні листя кленів - такою запам’яталася моя вулиця.

Наш колишній  будинок стоїть у затишному місці. У маленькому зеленому дворі багато яскравих квітів, а навесні духмяний аромат бузку закохує мене в себе знову і знову.

Запам’ятався на нашій вулиці і старовинний білий будинок із колись розкішним, а тепер, на жаль, занедбаним садом. Де-не-де збереглися старенькі хатинки у квітучих деревах і густих кущах.

Нещодавно ми з мамою ходили нашою вулицею. Початок її веде від Дніпра, від нашої улюбленої набережної з красивим пам’ятником — гордим вітрильником. У кінці вулиця знов повертає до річки через відому алею Слави.

Яка краса на Соборній восени! Дерева стоять у багряному, жовтому листі, яке потихеньку спадає додолу. Йдеш по ньому, наче по прекрасному м’якому килимі. З Дніпра доноситься свіже повітря. Відчуваєш незвичайний спокій і повне злиття з природою. Такий мій рідний серцю куточок  — вулиця Соборна.

Здається мені, мов у казці,

Життя тут щасливо іде.

І знову всім серцем бажаю

Вернутись в дитинство своє.

(А. Ярмиш)