На урок 17.03.21

9 КЛАС

Т. Г. Шевченко «У нашім раї на землі…» (1849)

Ідейно-художній аналіз твору

 

Історія написання	Написаний вірш у період перебування поета в засланні	Т. Г. Шевченко (09.03.1814 – 10.03.1861)
Літературний рід	Лірика
Вид лірики	Громадянська лірика
Жанр	Ліричний вірш
Основний мотив (тема)	Зображення трагічної жіночої долі в умовах кріпосного суспільства
Ідея	Засудження умов тогочасного експлуататорського суспільства, в якому жінка була незахищеною; піднесення ролі материнства як найвищої святості
Основна думка	1)      І перед нею помолюся, Мов перед образом святим Тієї Матері святої, Що в мир наш Бога принесла… 2)      Слово «мамо». Великеє, Найкращеє слово!
Два плани трактування жіночої долі	І – доля матері-кріпачки, яку чекає сумна й тяжка доля: …І ти осталася, небого. І не осталося нікого З тобою дома. Наготи Старої нічим одягти І витопить зимою хату. А ти не здужаєш і встати, Щоб хоч огонь той розвести… ІІ – доля матері-покритки, яка терпить зневагу від власних дітей: …А тебе покине Калікою на розпутті, Щоб собак дражнила, Та ще й вилає. За те, бач, Що на світ родила. І за те ще, що так тяжко Дитину любила. І любитимеш, небого, Поки не загинеш Межи псами на морозі Де-небудь під тином. Постскриптум: обидві долі трагічні. Співвіднесеність з образом України, покріпаченої, пригнобленої.
Тональність вірша	Змінюється від урочистої й теплої на початку (у нашім раї на землі нічого кращого немає, як тая мати молодая з своїм дитяточком малим…) – до сумної в середині (потроху діти виростають,і виросли, і розійшлись на заробітки, в москалі. І ти осталася, небого…) й трагічної в кінці (Бо не дійде до зросту дитина, піде собі сліпця водить, а тебе покине калікою на розпутті…).
Образ-символ	Божа Матір – символ святості, любові, добра, правди, всепрощення
Материнство в поезії	Трагічне в умовах експлуататорського суспільства (як матері-кріпачки, так і матері-покритки). «Такого полум’яного материнства… і такої жіночої муки не знайти, мабуть, у жодного з поетів світу. Нещасливий в особистому житті, Шевченко найвищу й найчистішу красу світу бачив у жінці, у матері» (М. Рильський)
Символіка долі української жінки в поезії	Жінка-матір, що народила кріпака, жінка-покритка, жінка-вдова, багатостраждальний образ України-матері
Художні засоби	Метафора: літа минають Епітети: образом святим Оксиморон: у нашім раї на землі Риторичні звертання: Великомученице! Небого… Риторичний оклик: Боже мій! тощо

  

Т. Г. Шевченко «Доля» (1858)

Ідейно-художній аналіз поезії

 

Історія написання	Дорогою із заслання Т. Шевченко зупинився у Нижньому Новгороді, саме тут поета застала звістка про те, що йому заборонено бувати в обох столицях. У Нижньому Новгороді він написав автобіографічний цикл-триптих «Доля», «Муза», «Слава» (1858)	Т. Г. Шевченко (09.03.1814 – 10.03.1861)
Період творчості	Лірика останніх років життя
Літературний рід	Лірика
Вид лірики	Філософська лірика
Жанр	Вірш медитативного характеру, написаний у формі звернення поета до власної долі
Провідний мотив (тема)	Самоусвідомлення поетом своєї творчості
Ідея	возвеличення долі, яка супроводжувала поета впродовж усього його життя
Головна думка	2)      – Учися, серденько, колись З нас будуть люде… 2) А слава – заповідь моя.
Ліричний герой	Ліричний герой не скаржиться на долю, а усвідомлює сувору, але благонадійну школу життя: Ми не лукавили з тобою, Ми просто йшли; у нас нема Зерна неправди за собою. Це духовно чиста людина, вільна, емоційна, наділена життєвим досвідом, небайдужа до свого майбутнього, не боїться смерті, бо її совість «як чистий кришталь» (Г. Сковорода)
«Психологізм» твору	Психологічне піднесення над лихом і скорботами недавніх літ, можливість вивести з усього пережитого зважений етичний висновок (у зверненні до долі): Ти не лукавила зо мною, Ти другом, братом і сестрою Сіромі стала…
«Енергія» вірша	Доля обрана поетом добровільно, і стає гідним, “нелукавим” другом у житті: Ходімо ж, доленько моя! Мій друже вбогий, нелукавий!..
Проблеми твору	Роздуми поета над проблемами життя і смерті, побаченим, прожитим, над змістом свого існування

 

 Фестиваль талантів "Повір у себе"

 

На урок 11.03.21

 10 клас

Тема: Система образів драми-феєрії «Лісова пісня» Лесі Українки.

Літературна гра

«Відгадай героя з драми-феєрії 

                                   Хто з героїв драми-феєрії «Лісова пісня»...:

1....не дав зрубати дуба, хоча за нього купці давали немалі гроші?

2....чудовим співом ніжної сопілки пробуджує від сну Мавку?

3....не має волі своїм життям до себе дорівнятись?

4. ...царівна лісова з багатою душею і серцем, сповненим надії та любові?

5. ...поранила серпом навмисне руку, щоб не губить краси Русал­ки Польової?

6....лукава, ніби видра, і хижа, наче рись?

7. ...для збільшення господарських статків нехтує почуттям сина, що палко покохав лісову царівну?

8....хоч водяного роду, проте зрадливу й лукаву має вдачу?

9....у драговині цупкій привик одвіку все живе засмоктувати?

10....прагне все живе й вільне ввести у «твердиню тьми і спокою»'?

11....залицяючись до Мавки, не бачив в її очах торішнього кохання?

12....застерігав лісову красуню в тому, що треба обминати людські стежки, бо на них «раз тільки ступиш – і пропала воля»!

Проблемне питання: «Як через образ Мавки письменниця розкриває мрію про красиву, щиру, обдаровану, волелюбну людину, утверджує думку, що людина – творець краси?

План

1.     Місце Мавки в системі образів «Лісової пісні».

2.     Портретні риси як засіб розкриття душевної краси героїні.

3.     Риси характеру Мавки.

4.     Розкриття характеру Мавки через її вчинки, стосунки з іншими персонажами драми.

5.     Незвичайність мови Мавки.

 Проблемне питання: «Яким чином у драмі розкривається  внутрішня роздвоєність духовних поривань Лукаша, його вагання між мрією й буденщиною, між поезією й прозою життя».

План

1.     Позитивні задатки в характері: творча обдарованість Лукаша.

2.     Риси характеру героя.

3.     Зближення з Мавкою – перемога світлого й благородного в характері героя.

4.     Причини трагедії Лукаша.

Проблемне питання «Як за допомогою образів матері Лукаша й Килини письменниця зображує їх духовне обмеження, дисгармонію з природою?»

План

1.     Мати Лукаша – скупа, заздрісна жінка.

2.    Килина – хитра, підступна, нещира молодиця.

3.    Нестримний потяг до збагачення.

4.    Дрібновласницькі інтереси.

5.     Невміння тішитися красою природи.

5.     Ідейний зміст образу.

6.     Значення образу для розуміння ідейного змісту твору.

На урок 10.03.21

 9 клас

На урок 03.03.21

9 клас

Т.Шевченко "Катерина"

На урок 03.03.21

10 клас

 Іменник як частина мови. Лексико-граматичні розряди іменників.

На урок 01.03.21

 11 клас

Остап Вишня. "Сом". Колаж за змістом

 

 

5 улюблених модних   прийомів Лесі Українки

Леся Українка. Київ, 1896 р.

25 лютого народилася перлина української поезії — Леся Українка. Її творчий спадок, життєві принципи й сила духу завжди будуть у пам’яті кожного українця. Красуня-Леся мала гострий розум та особливу харизму, яку вміло підкреслювала за допомогою одягу.

            Поетка добре зналася на тогочасній моді. Наприкінці 19 — на початку 20 століття жінки все ще носили корсети, але надавали перевагу довгим спідницям та сорочкам замість суконь, щоб мати змогу бути активнішими у суспільстві. Леся ніколи не наслідувала модні тренди, а створювала власні, феміністичні, щоб популяризувати нову культуру ставлення до жінок.

1. Блуза та спідниця замість сукні.

           У часи Лесі Українки європейське та українське жіноцтво зокрема робило перші кроки для того, аби стати частиною чоловічого простору. Щоб бути мобільнішими та виразити свою індивідуальність за допомогою одягу, жінки частіше носили сорочки і довгі спідниці замість незручних суконь.

Учасники урочистостей з нагоди відкриття пам’ятника І. Котляревському в Полтаві.

            Так робила й Леся. Її двоюрідна сестра Аріадна Труш згадує, що поетеса любила одягатися гарно, але скромно. Особливо вона любила блузи. Попри стереотипне уявлення про неї як «чоловічої», у блузі Леся мала жіночний і вишуканий вигляд.

Леся Українка. 1912 р.

2. Корсет, щоб підкреслити талію.

             Доповнював образи Українки корсет. У моді тогочасного суспільства він залишався неймовірно актуальним, незважаючи на незручність. Тонка талія була головним трендом, і йому підкорювалися всі. Відмовилися від цього елемента гардероба у 1908-му завдяки французькому модельєру-реформатору Полю Пуаре.

             Щоправда, інколи носити корсет можна й у сьогоденні. Після популярності серіалу «Бріджертони» всім хочеться почуватися принцесою і приміряти жіночний аксесуар. На щастя, у наші дні дизайнери зробили їх набагато зручнішими.   

Олена Пчілка і Леся Українка. Ялта, кін. 1897 – поч. 1898 р.

3. Вишиванка як святковий одяг.

          У часи Лесі Українки вишиванку зазвичай носило селянство. Щоб популяризувати традиційний український одяг її одягала інтелігенція у святкові дні або для фотосесії, яка була розвагою для жителів міста. До наших днів збереглося чимало фото родини Косачів, на яких можна помітити вишиваний одяг.

Леся Українка. На звороті світлини є дарчий напис рукою Лесі Українки: «Квітці Маргарітці від сестри Лесі 18 6/ІУ 90 р. Колодяжне». (Фото зроблене раніше).

           Леся любила все українське і залюбки носила вишиванку. У повсякденні вона одягалася на європейський лад, але до українських узорів мала особливі почуття. Ще в дитинстві мама, Олена Пчілка, навчила поетку добре вишивати. Мама і донька захоплювалися колекціонуванням української вишивки, й Олена Пчілка неодноразово представляла українські вишиванки на виставках у Парижі.

 

Оксана Старицька, Леся Українка та Ольга Косач. 1896 р.

4. Головний аксесуар — капелюшок.

            Українська письменниця й перекладачка Оксана Старицька-Стешенко згадує Лесю Українку так: «…Леся… завжди була в центрі уваги. Коли вона пережила операцію, то носила мітенку на лівій руці (щоб приховати прооперовану руку, яка була вражена туберкульозом — прим.ред.) і ходила з палицею. Достатньо було їй чимось загорітися, вона ставала неймовірно привабливою. У Лесі були прекрасні сірі очі, вони випромінювали таку силу ясного розуму, що все обличчя сяяло внутрішньою красою».

Леся Українка. Київ, травень 1913 р. Фото Юрія Тесленка-Приходька.

           І справді, аналізуючи фото української поетеси, помітно, що вона одягалася достатньо скромно: блуза або сорочка, сукня, пальто, довга спідниця, вишиванка. А з аксесуарів — елегантний капелюшок, бант довкола шиї або кілька ниток намиста. Просто і зі смаком. Хіба не в цьому полягає істинна краса?

Леся Українка. Сан-Ремо, травень 1902 р.

5. Мінімум прикрас.

             На певних фото з дитинства та юності Лесі Українки помічаємо її у вінках, із квітами, зі стрічками і коралями на шиї. Та потрібно розуміти, що такі світлини були зроблені у великі свята, коли всі вбиралися в найкраще.

Леся Українка. 1886 р.

          На щодень Леся робила ставку на мінімалізм і максимальну природність. Їй не потрібен був яскравий та пишний одяг, щоб привернути до себе увагу. Краса йшла зсередини. Тому із прикрас вона надавала перевагу брошці чи намисту. Проте нерідко доповнювала вбрання аксесуарами — ременем, сумочкою і не тільки.

Леся Українка. Одеса, 1888 р.

24.02.21

11 клас

В.Стус "На колимськім морозі калина..."