«Старі Кодаки й перші запорожці-козари» Легенда (скорочено)
Старі Кодаки – найстародавніше поселення. Воно вже й тоді стояло, як ще запорожців звали козарами. От що розказують про нього старі люди.
Старий Кодак був колись городом і належав до Польської Корони; в ньому була і побережна фортеця, обведена глибокими канавами і валами з підземними воротами. В тій фортеці проживав тоді лядський князьок, який правив цим краєм, населеним ляхами, почавши од польської границі по Дніпру аж до турецької, що понад великим лиманом.
Козари вийшли із-за Києва, з своїм ватажком, кошовим Германом, і, осадившись по тім боці Дніпра – на північний схід, – близенько присусідились до того польського князька.
Кошовий Герман, побачивши, що для його люду тутечки мало простору, та ще маючи деякі й інші заміри, розділив своє військо на три частини: першу залишив на цім же місці по сусідству з князьком, другу поселив за Доном, а третю – п’ятнадцять тисяч, – одібравши найзавзятіших, пішов з ними в Сибір і всю ту дику пустиню з божою поміччю завоював і підбив під державу Руську. Так од цих ото козар, що залишив Герман біля Дніпровських порогів, народились і всі присно-славні запорожці. Вони розмножились так, що стало їм тісно на тих вольностях, що Герман наділив,– й стали прохати польського короля, з котрим жили у великій приязні і братстві, щоб він подарував їм землі кодацького князька.
Польський король приклонився на їхнє прохання і дав указ, щоб ляхи перейшли на інші землі, а запорожцям через їх малоземелля одступили свою шляхетну дідичню. Але лядський старшині, що жив у Кодаці з князьком, не хотілося віддавати кревної дідівщини.
Запорожці сугубою докукою та й приневолили короля таке слово ляпнуть, що багацько воно лиха наробило, і ляхам і січовикам по приказці: «Не займай чужого – свого не стратиш». Так король і ляпнув от таке слово.
– Попужніть їх,– каже,– гарненько, коли не хочуть ласкою віддати вам свої землі!
От запорожці ляхів пужнули так, що вже й сам король не рад був тому слову. Наробило воно того, що з братів стали ми ляхам лютими ворогами, бо запорожці сім літ шкварили ляхів, поки не забрали всіх земель і не протурили їх за Случ.
З того часу і до зруйнування коша Кодаки залишалися у володінні запорожців; і досі слава про них не вмовкла по всій околиці, бо там ще тільки збереглися стародавні запорозькі звичаї.
Словничок до твору
- Старі Кодаки – поселення, розміщене на правому березі річки Дніпро; навпроти його починалися дніпровські пороги – Кодацький поріг. Зараз це селище в Новоолександрівській сільській громаді Дніпропетровської області.
- Козари – назва козаків в давні часи; за однією з теорій, слово «козак» походить від слова «хазар» (у тогочасній транскрипції – «козар)».
- Осадитися – оселитися.
- Заміри – наміри.
- Підбити – підпорядкувати.
- Присно-славний – завжди славний.
- Приклонитися – погодитися, прийняти з прихильністю.
- Дідичня – вотчина, родове володіння.
- Сугуба докука – особливий клопіт, досада.
- Слово ляпнуть – сказати щось необдумано, необережно.
- Попужнити – налякати.
- Шкварити – тут давати жару.
- Протурити – прогнати.
- Кош (кіш) – велике козацьке об'єднання на чолі з отаманом.
.png)