Переходь на українську

неділя, 20 лютого 2022 р.

четвер, 17 лютого 2022 р.

На урок 18.02.22

Контрольний письмовий твір-роздум на морально-етичну тему в публіцистичному стилі:

1. «Як відшукати свій шлях у житті»

2. "Чого сьогодні не вистачає українцям"

3. "Екологія - основа життя суасної людини"

Мораль – це система поглядів та уявлень, норм та оцінок, що регулюють поведінку людей. Найважливішою функцією моралі є узгодження вчинків окремих осіб з інтересами інших людей, певної спільноти, суспільства в цілому.

Етика – наука, що вивчає мораль, теорію моралі. Головну увагу етика приділяє обґрунтуванню моральної, доброчесної поведінки людини.

Твір-роздум – це текст, у якому в логічній послідовності викладено думки, міркування і висновки. В основі творів-роздумів на морально-етичну тему – проблеми моралі.

Що являє собою твір-роздум? З яких елементів він складається?

Теза (вступ) не обов’язково має бути поширеною; вона може бути представлена і одним реченням.
У роздумах найголовніше, щоб логічно були представлені аргументи (докази) або пояснення головної тези (думки).
Висновок.

Під час написання твору використовуйте наступні словосполучення:

Я думаю, що…Я не сумніваюсь у тому…Мені здається…З цього приводу у мене інша думка…Я притримуюсь іншої думки…Я впевнений, що…Зараз побутує думка, що…Можливо, не всі згідні з тим, що…На мій погляд…Мені хочеться зауважити…У народі кажуть…Я переконаний в тому, що…Я абсолютно згідний з тими, хто…Я повністю поділяю точку зору…

ПАМ’ЯТКА «Як складати твори на морально-етичну тему в публіцистичному стилі»

Продумати тему твору та його зміст.
Опрацювати необхідну літературу.
Визначити основну думку твору.
Продумати послідовність твору-роздуму, дотримуючись його композиційних особливостей (вступ, основна частина, висновок).
Самостійно скласти план висловлення.
Під час написання твору необхідно дбати про розкриття його теми.
Бути уважним до вживання мовних засобів у творі.
Відтворити твір спочатку подумки, а потім — у писемній формі.

На урок 18.02.22

ВЕЛИКА ЛІТЕРА

середа, 16 лютого 2022 р.

На урок 17.02.22

вівторок, 15 лютого 2022 р.

На урок 16.02.22

Є прадавні скарби, що намертво лежать в землі і є – живі, що йдуть від покоління до покоління, огортаючи легендами та чарами людську душу. До таких скарбів належить поетеса, народна співачка Маруся Чурай, 395 років від дня народження якої виповнюється цього року.

Дівчина – легенда, Чураївна – так називають піснярку, факти із життя якої залишаються оповитими таємницею, викликаючи жвавий інтерес істориків та літературознавців.

За переказами народилася Маруся в родині урядника Полтавського козацького полку Гордія Чурая та його дружини Горпини близько 1625 року. Батько був людиною авторитетною у рідному краї, брав участь у козацьких повстаннях, в одному з яких у 1637 році був страчений, захопленим у полон. Не забуваючи про героїчну загибель сотника Полтавського полку, народ оточив вдову та її доньку піклуванням. Цьому значною мірою сприяла і обдарованість дівчини розумної, чуйної. Вона мала гарний голос, майстерно співала пісні, які невимушено складала з різних приводів, і часто навіть у побутовій розмові могла заримувати думки.

Вродлива дівчина мала багато залицяльників, серед яких був молодий козак Іван Іскра, але своє серце вона віддала Грицю Бобренку, сину хорунжого Полтавського полку, з яким згодом таємно заручилася. Зі спалахом Хмельниччини у 1648 році Гриць вирушив на війну. Проте, коли повернувся до Полтави, він вже не звертав уваги на Марусю. Зраджена дівчина не витримала втрати та вирішила отруїти себе зіллям, яке ненароком випив Гриць. Влітку 1652 року полтавський суд засудив Марусю до страти, але її було амністовано універсалом Богдана Хмельницького, де зазначалося дарувати життя «за заслуги її батька та солодкі пісні». Текст вироку полтавській піснетворці знайдено у матеріалах козацького законодавства ХV –ХVII століть, що доводить історичність особи. Для покути дівчина ходила на прощу до Києва, але повернувшись до Полтави невдовзі після амністії померла у віці 28 років. Та пам’ять народна зберегла легенду про просту дівчину – полтавчанку, яка належить до поетів козацької України.

Відомо, що в козацькому війську музика відігравала об’єднуючу, агітаційну роль, а дума та пісня сприяли самоутвердженню нації. Народна мова пісень Чурай це своєрідний генетичний код української нації з її духом предків. Тож пісні, які створювала дівчина, підхоплювали насамперед козаки Полтавського полку, а під час військових походів поширювали по всій Україні, надаючи їм статус народних.

Ще за життя піснярки її доробок став загальновідомим, а подальша історія її життя в народній пам’яті поступово набувала легендарних рис.

Вона є авторкою та виконавицею більше 20 українських пісень: «Сидить голуб на березі», «Котилися вози з гори», «Грицю, Грицю, до роботи» та інші, написані на основі власного життя. Послухавши не одну тужливу пісню, розумієш: жінкою поетеса була унікальною — сильною, творчо потужною, самостійною.

Найвідоміші пісні «Віють вітри», «Зелений барвіночку», «Ой не ходи, Грицю», «Засвіт встали козаченьки», «На городі верба рясна» – звучать і сьогодні в обробках композиторів, перекладах на німецьку, чеську, французьку, польську, англійську мови.

В її піснях вся Україна – країна смутку і краси, де найбільше люблять волю і найменше мають її, країна гарячої любові і чорної зради та довгої, вікової героїчної боротьби. Тому не дивно, що образ, та доля дівчини знайшли відображення в творчості митців різних поколінь, ставши однією з драматичних сторінок української історії часів Козаччини.