На урок 13.01.22

 Тема: Шістдесятництво як суспільне і мистецьке явище. Культурно-історичні витоки та естетичний світогляд шістдесятників. Шістдесятництво як феномен українського опозиційного руху. Естетичні засади шістдесятництва.

На урок 13.01.22

 Тема: «Intermezzo» – яскравий приклад синкретизму творчої палітри М. Коцюбинського. Жанрова особливість твору: новела з ознаками «поезії в прозі».

На урок 11.01.22

 ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ

9-А українська мова

Тема: Складнопідрядні речення з кількома підрядними

Домашнє завдання: & 26, вправа 1 (виписати речення з однорідною підрядністю, підкреслити граматичні основи, побудувати схеми).

11 клас українська мова

Тема: Пряма і непряма мова. Невласне пряма мова. Здогадана пряма мова. Напівпряма мова

1.    

1.     Графічний диктант. Записати речення схемами.

1.   Може я міг би вам допомогти? довірливо запита незнайомий (О. Гончар).

2.  І в цей час хтось весело гукнув Сафроне Андрійовичу! Яким вітром занесло сюди? (М. Стельмах).

3.   Стривай! Петро трохи розмірковує, перелазь через тин, стає поперед мене і вже владно каже Ходімо за мною! 

4. Щось воно недобре подумав Тарас, вдивляючись у пітьму (А. Чайковського).

5.    От і принесли нам лебеді на крилах життя говорить до неба і землі мій дід Дем’ян (М. Стальмах).

6. Хитрий який! насупився заступник. Спочатку я піду попереду (М. Стельмах). 

1.     Мовне конструювання. Замінити пряму мову непрямою.

1.   «Я приїжджала до матері», - мовила дівчина (Є. Гуцало). 2. «Ті школярі, - писав В. О. Сухомлинський, - які, крім підручника, нічого не читають, дуже поверхово оволодівають знаннями». 3. «Колись, дуже давно, - розповідав нам дід, - Григорій був найдужчим парубком на всю губернію…» (О. Довженко).

Редагування речень. Запишіть речення, виправляючи допущені помилки при заміні прямої мови непрямою.

1.   Бабуся попросила онука налити собі молока. 2. Євген гуцало наголошував пам’ять наша – глибокий чарівний колодязь. 3. Мені казала мати, що роби добро і чисту совість не віддай за шмати. 4. Учитель попросив учнів принести собі книжки. 5. Дідусь сказав онуку, бери заступ і йди на пустир викопувати яблуньку. 6. Поранений запитав зустрічних, а фронт далеко? 7. Михайло стельмах писав, що я люблю тебе, незрадлива мудрість книг.      

Домашнє завдання: & 39, вправа 385.

10 клас українська література

Тема: Імпресіонізм в українській літературі

Імпресіонізм М. Черемшини

У західноукраїнській прозі кінця ХІХ — поч. ХХ ст. найбільш відомим оригінальним представником імпресіонізму був Марко черемшина. Імпресіонізм охоплює і ранні поезії у прозі, і пізніші новели, риси напрямку зустрічаються практично у кожному творі письменника. Персонажі черемшини живуть емоціями і почуттями, на першому місці — їхні враження. Дотримуючись поетики імпресіонізму, письменник зосереджує свою увагу на кольорових ефектах, фіксує погляд на зорових і слухових враженнях. Так, у повісті «Забобон» читаємо: «Панотець бере попід руку молодого війта, і оба ходять собі під парасолькою та й вихваляють челядь за її роботу, за розпалене личко черлене, за різьблені груди, що, гей мохнаті гусятка, проколюються крізь тоненькі білі сорочки, та за тоненький голос, що стелиться на запашне сіно разом із сонячним проміннєм і легоньким леготом підоймаєся над толокою та й лине понад лісами ід тим білим голубам, що забирають на крила дівочі та молодичині співанки і несуть їх у голубе небо».

Новелістика Черемшини характеризується типовим для імпресіонізму пейзажем, названим Ю.Кузнецовим «виражальним» — «це така картина природи, яка передає не так місце події, як настрій, переживання героя». яскравим прикладом може слугувати пейзаж із новели «Бабин хід», за допомогою якого підкреслено страждання самотньої людини: «Потоки біжать нестримно стрімголов додолу, вижолоблюють гірські кременисті груди та й підстругують дорогу, що на худих гірських ребрах звисає враз з бабою, отік парубоцький пояс на старечім череві». Письменник розуміє важливість пейзажу, який поглиблює ліризм розповіді та драматизм її звучання, вводить читача у світ почуттів і настроїв персонажів та налаштовує на потрібний емоційний лад.

  Імпресіонізм М. Коцюбинського

М. Коцюбинський захоплювався творчістю західноєвропейських та скандинавських авторів, їхні твори надихнули письменника на створення зразків модерної літератури. У творах митця основна увага зосереджується на внутрішньому стані людини, на її переживаннях та емоціях. Тож не дивно, що після 1901 року провідним жанром своєї творчості письменник обирає соціально-психологічну новелу. ю. Кузнецов, дослідник творчості М. Коцюбинського, зазначає: «Особливість стилю Коцюбинського, — і це має безпосередній стосунок до його імпресіонізму, — полягає в тому, що він, як правило, не змальовує раціональну сферу психіки людини. Психічний світ персонажів у Коцюбинського постає насамперед у зовсім іншому вимірі — емоційно-чуттєвому».

Творчість письменника тісно пов’язана з живописом імпресіоністів, він навіть жанр своїх творів визначає як акварель, образок, етюд. Письменник був переконаний, що «загальна кольорова стихія» сприяє «утворенню гармонійного цілого з психологією моменту дії».

Суттєвими ознаками імпресіоністичної новели М. Коцюбинського є ліризм і психологізм. «Психологічне в його творах стало не тільки важливим засобом зображення соціального, а й визначило характерні художні прийоми. Неабияку роль тут відіграли також інтерес письменника до наукових знань з психології, ряд обставин особистого життя, нахил до самоспостереження», — вважає Ю. Кузнецов. Для створення більш реалістичних картин письменник використовує зорові та слухові образи.

Вершиною імпресіоністичного письма М. Коцюбинського є новела «Intermezzo». У творі відсутній звичний сюжет, але можна говорити про наявність внутрішнього сюжету, в основі якого — зіткнення двох станів митця — втоми і зцілення. Форма подачі змісту — монолог, у якому ми «бачимо» картини навколишньої дійсності, відчуваємо стан героя, його внутрішні переживання і враження від почутого і побаченого. Якщо говорити про особливість творчої манери письменника, то це, за словами Євгена Федоренка, «тонка фіксація вражень, лаконічність вислову, глибокий ліризм, ритмічність та плавність мови, майстерність описів природи та глибинний психологічний аналіз». Тобто все це риси, притаманні імпресіонізму.

Імпресіонізм В. Винниченка

В. Винниченко прийшов у літературу на початку ХХ століття, коли письменники, не задоволені можливостями реалізму, шукали нових шляхів осмислення і відображення дійсності. Та і читачі чекали чогось нового. Винниченко — дослідник людської душі, він прагне показати, чим вона живе, розкрити складність характерів персонажів, зрозуміти зумовленість їхніх учинків. Імпресіонізм став прикметною рисою романів письменника (Записки Кирпатого Мефістофеля», «чесність з собою» ). Саме психологічний аналіз думок та дій позитивних та негативних персонажів перебуває в колі інтересів автора. Імпресіонізм також виявляється у зорових деталях, контрастному зіставленні образів, емоційності, грі світлотіней, тонких психологічних рухах. Письменник цікавиться психологічним виявом егоцентричного індивідуалізму, у творчості посилюються біологічні та сексопатологічні мотиви.

Найкращі твори письменника написані надзвичайно майстерно, для імпресіонізму Винниченка притаманним є звернення уваги на зорові деталі, на рухи-рефлекси. Авторові вдається на перший погляд нескладний сюжет загострити антитезами чи несподіваними зовнішніми ефектами.

Тема: М.Коцюбинський. Загальний огляд життя і творчості.

На урок 23.12.21

 Теми для контрольних творів

1. Патріотична та громадянська лірика І.Франка.

2. Філософський зміст поеми І.Франка "Мойсей".

3. Хто з героїв окрадений найбільше? (за драмою І.Франка "Украдене щастя").

4. Мої враження після прочитання новели І.Франка "Сойчине крило".

На урок 21.12.21

 

«Пісні про шандаря».

Ой пити би горівочку, ой пити би, пити,
Ой прийшлося шандареві з Делятина іти.
Ой положу на віконце горохову гранку,
Прийшов шандар з Делятина, бо має коханку.
Ой піп іде до церковці та на службу Божу,
А шандар ся відзиває: — Та я вам поможу!
Ой піп службу відправляє та людей жегнає,
А шандар си став на хори, Апостол читає.
Ой люди ся проступили та стали у кутки,
А він любку за ручечку, повів через сутки:
— Ой ходімо, моя мила, та на торговицю
Та будемо попивати мед та й сливовицю.
Ой як прийшов Николайко до своєї хати,
Ані ключів, ані жінки нема коло хати.
А він пішов до сусідів, зачав ся питати:
— Чи нема тут мої жінки? Нема коло хати.
— Вони його притримують: — Просимо сідати.
Він зняв шапку, поклонився: — Йду далі шукати!
Ой іди ж ти, Николайку, та на торговицю,
Ой там жінка із шандарем п'є мед, сливовицю!
Ой дивиться Николайко крізь оболоночки,
Жінка лежит розібрана, гола, без сорочки.
Взяв сокиру в шинкарочки, розрубав дверії,
Забрав речі жандармськії до фільватерії.
Ой почали за Николов у погоню бічи,
Завернули Николая: — Неси назад річи!
У покою піп Николу на смерть сповідає,
А у другім його жінка рученьки ламає:
— Любі мої єгомостю, щось маю казати,
Чи мож' мене із шандарем вкупі поховати?
Чи мож' мене із шандарем вкупі головами,
Щоби була розмовочка й на тім світі з нами?
— Ой молода молодице, не мож' то зробити:
Уже шандар тиждень гниє, ти ще будеш жити!

Словничок незнайомих слів

Шандар – жандарм.

Делятин – селище міського типу Надвірнянського району Івано-Франківської області, на Гуцульщині.

Гранка – грань.

Торговиця – місце, де відбувається торгівля; базар.

Сливовиця – слив’янка.

Єгомость – піп, тобто його милість, так називали попів у Галичині.

На урок 20.12.12

 

1.     1.Установити відповідність

 

1) Безособове речення	А Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, і свого не цурайтесь.
2) Означено-особове речення	Б Весною та влітку в селах прокидаються рано.
3) Узагальнено-особове речення	В     Чутно плескіт у ставочку.
4) Називне речення	Г     Ой, який Дніпро-Славута чудовий!
5)Неозначено-особове речення	Д     Десять раз подумай, а раз скажи.
6) Речення двоскладне	Е   Оксана пішла до криниці по воду, а Оленка – збирати огірки на городі.

2. Прочитайте, випишіть неповні речення і охарактеризуйте їх за схемою: а) односкладне чи двоскладне неповне; б) який член речення опущений чи домислюється.

1. Море, і чайки, і ми — все навкруги раділо: море — тому, що над хвилями зникла імла; чайка — тому, що іскрилося сонце на крилах; ми — бо дорога на грань Кара-Дагу звела. (М. Нагнибіда) 2. Полум'яний красень місяць схилився у вікно. (П. Ксенко) 3. Шелест лісу. 4. Сніжинки, сніжинки надворі, а в серці моєму весна. (В. Сосюра) 5. Я з Яковом прямували на північ, а наші друзі — на схід. (Ю. Збанацький)

 

На урок 17.12.21

 

На урок 17.12.21

 

                                       Відомості про звертання

Що означають	Як виражаються	Роль у реченні	Приклади
Особу, до якої звернене мовлення, рідше - клички тварин або назви неістот. Можуть означати уособлені явища дійсності.	Іменниками у кличному відмінку або у формі називного відмінка, а також іншими частинами мови в значенні іменника, іменними сполученнями.	Не бувають чле-нами речення, а лише усклад-нюють їх.	Поезіє, красо моя, окрасо, я перед тебе чи до тебе жив? (В.Стус) Мово! Пресвятая Богородице мого народу! 3 чорнозему, з любистку, м'яти, рясту, євшан-зілля, з роси, від зорі і місяця народна (К.Мотрич). Ти наше диво калинове, кохана материнська мово!(Д. Білоус)

Групи вставних слів і словосполучень за значеннями

ЩО ВИРАЖАЮТЬ	ВСТАВНІ СЛОВА	ПРИКЛАДИ
1. Упевненість, невпевненість, сумнів, передбачення тощо	Безумовно, безперечно, без сумніву, дійсно, звичайно, правда, певна річ,здається, певно, мабуть, видно, може, може бути, очевидно тощо	І я був неправий, звичайно.
2. Емоційну оцінку повідомлюваного (радість, задоволення, жаль, здивування, незадоволення тощо)	На  радість, на щастя, на жаль, як на біду, як навмисне, на сором, дивна річ тощо	Шкода, ми втрачаємо прекрасного солдата.
3. Оцінку фактів з погляду їх звичайності	Як водиться, як завжди, було, бувало тощо	Отак, бува, німі вітри ячать, гойдаючи небес ясну колиску.
4. Вказівку на зв'язок  думок, послідовність викладу	По-перше, по-друге, нарешті, зрештою, інакше кажучи, наприклад, проте, однак, навпаки, отже, таким чином, значить, виходить тощо	Ніжність, наприклад, описати математично не можливо.
5. Вказівку на способи оформлення думок, на експресивний характер висловлювання	Словом, правду кажучи, сказати правду, признатися по правді, ніде правди діти, грубо висловлюючись тощо	Хоч, правду кажучи, юнак у душі не вважав спів за професію.
6. Вказівку на джерело повідомлення	З погляду, на думку, за повідомленням, як кажуть, каже, мовляв, як відомо, як указано, по-твоєму, по-моєму, по-вашому тощо	На його думку, ситуація набуває загрозливого характеру.
7. Активізацію уваги слухача або читача	Знаєте, вірите, уявіть собі, зверніть увагу, зрозумійте тощо	А завтра ж у мене, знаєш, важливі справи вмісті.

   Робота в парах.

 Записати речення, розставити розділові знаки, підкреслити звертання.

1. Мово рідна  слово рідне хто вас забуває той у грудях не серденько тілько камінь має. 2. Можна все на світі вибирати  сину вибрати не можна тільки Батьківщину. 3. Україно Ти для мене диво. 4. Мій краю рідний  Україно Шумлять гаї цвітуть  сади.  Живи   воскресла   Батьківщино   у  чарах  дивної  краси.

Лінгвістичне дослідження

Прочитайте  подані речення. Поміркуйте, у яких із них виділені слова є вставними, а в яких – членами речення. Визначте їх синтаксичну функцію. Поставте потрібні розділові знаки й обґрунтуйте  їх.

1. Пісня здавалось бриніла вже в ньому (М. Коцюбинський). 2. Веселеє колись село  чомусь  тепер  мені  старому  здавалось  темним  і    німим    (Т. Шевченко). 3. Не все іще було, що може бути (І. Франко). 4. Може пісня хліб благословляє, може в пісню йде від хліба сила (М. Нагнибіда). 5. Не вистою здається вже не вистою (В.Забаштанський). 6. Гарячому мисливцю і пень лисом здається (Нар. творчість).

 Тестові завдання

1.Вставне слово є в реченні

А Чужі недоліки видно краще.

Б Із пагорба видно чудові сільські краєвиди.

В Сьогодні видно не наш день.

Г Сьогодні видно вашу роботу.

2. Вставного слова НЕМА в реченні

А Очевидно ми прийшли занадто швидко.

Б Очевидно – вставне слово.

В Було очевидно кого відберуть у десятку кращих спортсменів року.

Г Очевидно й неймовірно – однорідні члени речення.

3.НЕМАЄ вставленої конструкції в реченні (розділові знаки опущено)

А Коні були завжди тільки кіньми натомість люди як відомо стають усім на світі.

Б І коли наші руки зустрічаються вічна історія із цими руками Клавдія Петрівна втрачає свідомість.

В У травні каштани як я люблю цю пору вибухають білими салютами.

Г Вузенький хідник витканий зі смужок різнокольорового ганчір'я хтось розкинув його сушитися уздовж парканчика теж був раритетним.

4.Правильно поставлено розділові знаки в реченні

А Кожен має посадити в житті, принаймні, одне дерево.

Б Товариш, видно: не зрозумів жарту.

В Горе, кажуть, за горе чіпляється.

Г Моє серце мабуть болітиме, як не стрінемось ми в житті.

5.Пунктуаційну помилку допущено в реченні

А Кажуть, карлики так дрібніють, що непомітно можуть залізти в душу.

Б А мої друзяки, чесно кажучи, не з хороброго десятка.

В Народу були зав'язані очі, а він, проте, повертав обличчя туди де рокотали грізні струни Тараса Шевченка.

Г  Мар'яна невдоволено хитнула головою, проте, взяла зі столу сорочку.

6.НІКОЛИ не буває вставним слово

А уявіть

Б принаймні

В можливо

Г без сумніву

7.Звертанням ускладнено речення (розділові знаки опущено)

А Гетьте думи ви хмари осінні!

Б Ви знаєте як сплять старі гаї?

В Чому уста твої німі?

Г Ти не дивись що буде там чи забуття чи зрада…

8.Поширеним звертанням ускладнено речення (розділові знаки опущено)

А Ой не крийся природо не крийся що ти в лузі за літом у тузі.

Б Тебе я земле всю сходив до краю.

В Нікому солодкі мої не дано пізнати до кінця істину.

Г Нехай гнеться лоза а ти дубе кріпись.

9. Двома звертаннями ускладнено речення (розділові знаки опущено)

А Я люблю тебе поле твої пахощі й цвіт.

Б Рідна мати моя ти ночей не доспала і водила мене у поля край села.

В Через тумани лихі через великеє горе ти світиш мені моя зоре.

Г Припливайте до колиски лебеді як мрії опустіться тихі зорі синові під вії.

10. Правильно поставлено розділові знаки в реченні

А О, Борисфене, батьку наш і друже, біля твоїх родючих берегів ти нас з'єднав в часи прадавніх зрушень.

Б О панно Інно, панно Інно, любові усміх квітне раз – ще й тлінно.

В Дозволь мені великий господине, розважити книжками смуток твій.

Г Ех доле моя, не лякай мене!